самоприниження
САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с.
Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань.
Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (С. Голованівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самоприниження — самоприни́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самоприниження — -я, с. Дія за знач. самопринижуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самоприниження — САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань. Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (Голов., Тополя.., 1965, 22). Словник української мови в 11 томах