самоспостереження
САМОСПОСТЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с.
Спостереження за самим собою, своїм станом, за своїми думками, почуттями та ін,; аналіз власного душевного життя.
Ця риса духовного розвитку підлітка – самооцінка, самовираження, самоспостереження, самовиховання – є разом з тим причиною ряду суперечливих явищ, які завдають багато тривог батькам і вчителям (з наук.-попул. літ.);
// Таке спостереження як метод психологічного дослідження.
Недостатній розвиток чи порушення того або іншого механізму пам'яті можна виявити шляхом самоспостереження (з газ.);
Лише окремі .. психологи розглядають самоспостереження як метод наукового вивчення психіки людини і ставлять його поряд з іншими методами цього вивчення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)