самоспостереження
САМОСПОСТЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Спостереження за самим собою, своїм станом, за своїми думками, почуттями та ін,; аналіз власного душевного життя.
Ця риса духовного розвитку підлітка — самооцінка, самовираження, самоспостереження, самовиховання — є разом з тим причиною ряду суперечливих явищ, які завдають багато тривог батькам і вчителям (Наука.., 12, 1968, 18);
// Таке спостереження як метод психологічного дослідження.
Недостатній розвиток чи порушення того або іншого механізму пам’яті можна виявити шляхом самоспостереження (Веч. Київ, 9.XII 1968, 3);
Лише окремі радянські психологи розглядають самоспостереження як метод наукового вивчення психіки людини і ставлять його поряд з іншими методами цього вивчення (Рад. психол. наука.., 1958, 376).
Словник української мови (СУМ-11)