самота
САМОТА́, и́, ж.
1. Стан за знач. самі́тни́й, само́тній; самотність.
Всі радили Мотрі йти до Семена .. Мотря згоджувалась, але не виказувала цього ясно, хоч їй самій хотілось позбутися самоти (М. Коцюбинський);
Я любила самоту, мамо. В ній працювалося і роздумувалося так свобідно й легко (О. Кобилянська);
Сирота, одинак, він звик змалечку до самоти (В. Гжицький);
// Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь.
Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (М. Коцюбинський);
Самота серед людей та великого світа гірша тисячу разів, ніж у пустині... (Уляна Кравченко);
Кожен раз, коли я хоч на момент розлучався з Михайлом, я відчував якусь порожнечу й безнадійну самоту... (Олесь Досвітній).
2. у знач. присл. самото́ю. Без нікого; наодинці.
Він гірко й страшно ридав самотою, рукою тамуючи ридання, щоб не прокинулись поснулі домочадці (О. Довженко);
// Без сім'ї, рідних, близьких, друзів; сам.
Костик трохи не з того часу, як став лазити, покинутий без призору батька-матері, ріс собі самотою (Панас Мирний);
Батько її вмер, а їй доходила ось-ось тридцятка. Стара мати налякалася, що дочка по її смерті лишиться самотою (Л. Мартович);
Коли вам доводилося до війни бувати в невеличких наших містах, ви, певно, помічали там тихих чепурних бабусь, з отих, що самотою доживають свого віку в маленьких будиночках (Л. Первомайський);
// Окремо від інших; осібно.
Другі до дітей, до гурту, а він знай самотою. Забереться було у бур'яни, нарве квіток .. та й грається ними нишком (Панас Мирний);
– Що ж, – сказав він, – дурна звірюка той медвідь, самотою держиться (І. Франко).
(1) На (в) самоті́:
а) те саме, що самото́ю.
Лишаючись цілими днями на самоті, Остап пробував свої тремтячі ноги .. і нудився, і сумував, що не почував у собі ще сили (М. Коцюбинський);
Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті (О. Олесь);
Я ще раз потиснув йому руку й лишився на самоті (Ю. Яновський);
В самоті минало все поетове життя. Він мріяв про власну сім'ю (О. Ільченко);
Я пам'ятаю вас, Галино, як і поезії свої. Як страшно жить у самоті такій, як ви, сумній дитині!.. (В. Сосюра);
б) (тільки на самоті́, з ким – чим) без свідків; віч-на-віч.
Кіндратовичу, соколику, .. дозволь мені з Левком на самоті переговорити... (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Пашка:] Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (М. Старицький);
Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)