самочинність
САМОЧИ́ННІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. самочи́нний.
Леон Перший був уже без тіари й золотих різ, і се підкреслювало самочинність його відвідин (І. Білик);
Безпосередньо у знанні про самочинність та її морально-ціннісну релевантність ми дістаємо засади поняття моральної відповідальності (з наук. літ.);
Якщо особистість загалом “відповідає” за свої дії (не обов'язково власне дії, але й настрої, наміри, очікування, бажання тощо), вона переживає себе через рефлексію своєї самочинності у звершенні таких актів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)