самочинно
САМОЧИ́ННО.
Присл. до самочи́нний.
[Чиновник:] Своєї кари він не втече, а самочинно судить його не можна (С. Васильченко);
Він призначив себе на бургомістра самочинно (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)САМОЧИ́ННО.
Присл. до самочи́нний.
[Чиновник:] Своєї кари він не втече, а самочинно судить його не можна (С. Васильченко);
Він призначив себе на бургомістра самочинно (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)