самітно

САМІ́ТНО, рідше САМО́ТНО.

Присл. до самі́тни́й, само́тний.

Пишні “тюрбе” – мавзолеї самітно сіріють на полі (М. Коцюбинський);

Рік минав, Вернула пані вже вдовою, – Пан на чужині десь сконав. Жила самітно, сумувала, З людей ні з ким не розмовляла (І. Франко);

Під скелями самотно догорає, як червона жарина в печі, останній у хуторі вечірній огник (С. Васильченко);

Вулицею самітно йшов Микола Іванович (Ю. Збанацький);

// у знач. пред.

Коли мені в моїй малій, тихій хатині ставало тісно й самітно, я брала свою палицю в руки й одвідувала стару Катерину (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. самітно — самі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самітно — див. безлюдно  Словник синонімів Вусика
3. самітно — самотно. Присл. до самітний, самотній. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самітно — САМІ́ТНО, рідше САМО́ТНО. Присл. до самі́тний, само́тний. Пишні «тюрбе» — мавзолеї самітно сіріють на полі (Коцюб., II, 1955, 129); Під скелями самотно догорає, як червона жарина в печі, останній у хуторі вечірній огник (Вас.  Словник української мови в 11 томах