1. Словник української мови у 20 томах

самітно

САМІ́ТНО, рідше САМО́ТНО.

Присл. до самі́тни́й, само́тний.

Пишні “тюрбе” – мавзолеї самітно сіріють на полі (М. Коцюбинський);

Рік минав, Вернула пані вже вдовою, – Пан на чужині десь сконав. Жила самітно, сумувала, З людей ні з ким не розмовляла (І. Франко);

Під скелями самотно догорає, як червона жарина в печі, останній у хуторі вечірній огник (С. Васильченко);

Вулицею самітно йшов Микола Іванович (Ю. Збанацький);

// у знач. пред.

Коли мені в моїй малій, тихій хатині ставало тісно й самітно, я брала свою палицю в руки й одвідувала стару Катерину (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самітно — самі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самітно — див. безлюдно Словник синонімів Вусика
  3. самітно — самотно. Присл. до самітний, самотній. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самітно — САМІ́ТНО, рідше САМО́ТНО. Присл. до самі́тний, само́тний. Пишні «тюрбе» — мавзолеї самітно сіріють на полі (Коцюб., II, 1955, 129); Під скелями самотно догорає, як червона жарина в печі, останній у хуторі вечірній огник (Вас. Словник української мови в 11 томах