самітно

САМІ́ТНО, рідше САМО́ТНО. Присл. до самі́тний, само́тний.

Пишні «тюрбе» — мавзолеї самітно сіріють на полі (Коцюб., II, 1955, 129);

Під скелями самотно догорає, як червона жарина в печі, останній у хуторі вечірній огник (Вас., І, 1959, 219);

Вулицею самітно йшов Микола Іванович (Збан., Малин. дзвін, 1958, 297);

Рік минав, Вернула пані вже вдовою,— Пан на чужині десь сконав. Жила самітно, сумувала, З людей ні з ким не розмовляла (Фр., X, 1954, 365);

// у знач. присудк. сл.

Коли мені в моїй малій, тихій хатині ставало тісно й самітно, я брала свою палицю в руки й одвідувала стару Катерину (Коб., II, 1956, 320).

Значення в інших словниках

1. самітно — самі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самітно — див. безлюдно  Словник синонімів Вусика
3. самітно — самотно. Присл. до самітний, самотній. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самітно — САМІ́ТНО, рідше САМО́ТНО. Присл. до самі́тни́й, само́тний. Пишні “тюрбе” – мавзолеї самітно сіріють на полі (М. Коцюбинський); Рік минав, Вернула пані вже вдовою, – Пан на чужині десь сконав. Жила самітно, сумувала, З людей ні з ким не розмовляла (І.  Словник української мови у 20 томах