сапа
СА́ПА, и, ж., військ.
Окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього.
СА́ПА́, са́пи́, ж.
Ручне сільськогосподарське знаряддя для підпушування ґрунту й знищення бур'яну, яке являє собою металеву лопатку, насаджену перпендикулярно на дерев'яний держак.
Катруся лишила сапу на ріллі й побігла додому подивитися на дітей (Н. Кобринська);
Почнуть кущі бур'яном заростати – знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (М. Коцюбинський);
Прополює [батько] сапою картоплю (О. Гончар).
◇ (1) Ти́хою са́по́ю (рідко бри́твою), зі сл. діяти, чинити і т. ін. – приховано або таємно; спідтишка.
– Міняють [глитаї] тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа);
І Василь не раз .. запитував з болісним докором: де була наша класова пильність, що не розгледіли вчасно підступного ворога, дозволили йому діяти тихою сапою? (А. Дімаров);
Як зіницю ока стерегла Франка свою іконописної краси доньку Владиславу .. А що вже моралі вичитувала своїй красуні, – та так ніжно, люблячи, усе тихою бритвою брала (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)