сапа
СА́ПА, и, ж., військ. Окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього.
◊ Ти́хою са́пою — непомітно, приховано; спідтишка.
— Він, бачите, за колгосп! Бач, який! Ми знаємо, що це вони [глитаї] перебудовуються, міняють тактику. Хочуть діяти тихою сапою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 415).
СА́ПА́, са́пи́, ж. Ручне сільськогосподарське знаряддя для підпушування грунту й знищення бур’яну, яке являє собою металеву лопатку, насаджену перпендикулярно на дерев’яний держак.
Катруся лишила сапу на ріллі й побігла додому подивитися на дітей (Кобр., Вибр., 1954, 142);
Почнуть кущі бур’яном заростати — знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (Коцюб., І, 1955, 191);
Прополює [батько] сапою картоплю (Гончар, Тронка, 1963, 164).
Словник української мови (СУМ-11)