свадьба

СВА́ДЬБА, и, ж., діал.

Весілля.

Свар не свадьба (Номис);

Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, – скоро буде свадьба (В. Сосюра);

– Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь... Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. свадьба — сва́дьба іменник жіночого роду весілля діал.  Орфографічний словник української мови
2. свадьба — моск. весілля хохл. (свадьба) весілля весілля  Словник чужослів Павло Штепа
3. свадьба — СВА́ДЬБА, и, ж., діал. Весілля. Свар не свадьба (Номис, 1864, № 3283); Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, — скоро буде свадьба (Сос.  Словник української мови в 11 томах