свадьба
СВА́ДЬБА, и, ж., діал. Весілля.
Свар не свадьба (Номис, 1864, № 3283);
Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, — скоро буде свадьба (Сос., І, 1957, 60);
— Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь… Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Перв., Дикий мед, 1963, 241).
Словник української мови (СУМ-11)