1. Словник української мови в 11 томах

свадьба

СВА́ДЬБА, и, ж., діал. Весілля.

Свар не свадьба (Номис, 1864, № 3283);

Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, — скоро буде свадьба (Сос., І, 1957, 60);

— Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь… Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Перв., Дикий мед, 1963, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свадьба — сва́дьба іменник жіночого роду весілля діал. Орфографічний словник української мови
  2. свадьба — моск. весілля хохл. (свадьба) весілля весілля Словник чужослів Павло Штепа
  3. свадьба — СВА́ДЬБА, и, ж., діал. Весілля. Свар не свадьба (Номис); Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, – скоро буде свадьба (В. Сосюра); – Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь... Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах