свадьба
СВА́ДЬБА, и, ж., діал.
Весілля.
Свар не свадьба (Номис);
Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, – скоро буде свадьба (В. Сосюра);
– Ти не бійся, до вечора полежиш на березі, а потім в медсанбат, а там і в госпіталь... Поки свадьба скоїться, воно й загоїться! (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свадьба — сва́дьба іменник жіночого роду весілля діал. Орфографічний словник української мови
- свадьба — моск. весілля хохл. (свадьба) весілля весілля Словник чужослів Павло Штепа
- свадьба — СВА́ДЬБА, и, ж., діал. Весілля. Свар не свадьба (Номис, 1864, № 3283); Вітер на сопілку грає, напинає бубни Осінь, — скоро буде свадьба (Сос. Словник української мови в 11 томах