Словник української мови у 20 томах

свербивус

СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм.

Те саме, що свербигу́з.

Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (М. Томчаній);

Розкішними червоними гніздами одцвітає заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. свербивус — свербиву́с іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. свербивус — свербиус, -а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигуз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свербивус — сверби́вус (сверби́ус) шипшина|| = гечі-печі  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. свербивус — СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигу́з. Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (Томч.  Словник української мови в 11 томах