свербивус
СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм.
Те саме, що свербигу́з.
Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (М. Томчаній);
Розкішними червоними гніздами одцвітає заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)