свербивус
СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм.
Те саме, що свербигу́з.
Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (М. Томчаній);
Розкішними червоними гніздами одцвітає заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свербивус — свербиву́с іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- свербивус — свербиус, -а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигуз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свербивус — сверби́вус (сверби́ус) шипшина|| = гечі-печі Лексикон львівський: поважно і на жарт
- свербивус — СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигу́з. Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (Томч. Словник української мови в 11 томах