свербивус
СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигу́з.
Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (Томч., Жме-няки, 1964, 194);
Розкішними червоними гніздами одцвітає заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 655).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свербивус — свербиву́с іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- свербивус — свербиус, -а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигуз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свербивус — СВЕРБИВУ́С, СВЕРБИУ́С, а, ч., бот., розм. Те саме, що свербигу́з. Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом (М. Томчаній); Розкішними червоними гніздами одцвітає заяча капуста, жаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- свербивус — сверби́вус (сверби́ус) шипшина|| = гечі-печі Лексикон львівський: поважно і на жарт