свердел
СВЕ́РДЕЛ, дла, ч.
Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті і т. ін.
Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Б. Грінченко);
Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Яновський);
* У порівн. – В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (І. Нечуй-Левицький).
△ (1) Центрови́й све́рдел – свердел, який має між двома різцями центральне вістря.
Центрові свердла .. застосовують для свердління впоперек волокон неглибоких отворів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)