Значення в інших словниках
-
свердел —
све́рдел іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
свердел —
-дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи якого, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
свердел —
СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
свердел —
Све́рдел, све́рдла; све́рдли, -длів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
свердел —
СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр.
Словник української мови в 11 томах
-
свердел —
Свердел, -дла м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = сохар. Шух. І. 181.
Словник української мови Грінченка