свердел

СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін.

Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр., І, 1963, 255);

Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., Мир, 1956, 171);

*У порівн. — В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (Н.-Лев., III, 1956, 321).

Значення в інших словниках

1. свердел — све́рдел іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. свердел — див. свердло  Словник синонімів Вусика
3. свердел — -дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи якого, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. свердел — СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. свердел — Све́рдел, све́рдла; све́рдли, -длів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. свердел — Свердел, -дла м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = сохар. Шух. І. 181.  Словник української мови Грінченка