свердло
СВЕ́РДЛО, а, ч.
1. Те саме, що све́рдел.
Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Б. Грінченко);
Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, – Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (М. Рильський);
* У порівн. Бригадир Яремчук не дуже балакучий, але зір мав гострий, як діамантове свердло (М. Трублаїні);
Очі свердлом так тебе і прошивають (Марко Вовчок).
2. Танцювальний рух у гуцульському танці.
△ (1) Центрове́ све́рдло – те саме, що Центрови́й све́рдел (див. све́рдел).
Словник української мови (СУМ-20)