свердло

Свердло, -ла

с. = свердел. Чуб. VI. 405. ум. свердельце. Мнж. 137.

Значення в інших словниках

1. свердло — све́рдло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири све́рдла́  Орфографічний словник української мови
2. свердло — Свердел, свердельце, свердлик  Словник синонімів Вусика
3. свердло — [свердло] -дла, м. (на) -д'л'і, мн. -дла, -деил  Орфоепічний словник української мови
4. свердло — -а, ч. 1》 Те саме, що свердел. 2》 Танцювальний рух у гуцульському танці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. свердло — СВЕ́РДЛО, а, ч. 1. Те саме, що све́рдел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. свердло — СВЕ́РДЛО (СВЕ́РДЕЛ), БУР (у нафтопромисловості); ЛО́ПАТЕНЬ (широке свердло спец. призначення). Бере сокиру й свердла полісовщик (М.  Словник синонімів української мови
7. свердло — СВЕРДЛО́, а, ч. 1. Те саме, що све́рдел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Гр.  Словник української мови в 11 томах