сверщок

Сверщок, -щка, сверщук, -ка

м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6. — польовий. Кузнечикъ, Gryllus campestris. Вх. Пч. II. 27.

Значення в інших словниках

1. сверщок — Коник, цвіркун [VIII]  Словник з творів Івана Франка
2. сверщок — сверщо́к іменник чоловічого роду, істота цвіркун діал.  Орфографічний словник української мови
3. сверщок — -щка, сверщук, -а, ч., зах. Цвіркун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сверщок — моск. цвіркун  Словник чужослів Павло Штепа
5. сверщок — СВЕРЩО́К, щка́, СВЕ́РЩИК, а, ч., діал. Цвіркун. Глибока тишина панувала всюди, лиш сверщки перекликувалися (О. Кобилянська); Чорний сверщок дотулився ніжки [дитини] та й утік (В. Стефаник); Сверщики в травах тріщать (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
6. сверщок — СВЕРЩО́К, щка́, СВЕ́РЩИК, а, ч., діал. Цвіркун. Глибока тишина панувала всюди, лиш сверщки перекликувалися (Коб., II, 1956, 59); Чорний сверщок дотулився ніжки [дитини] та й утік (Стеф., І, 1949, 95); Сверщики в травах тріщать (Фр., XI, 1952, 23).  Словник української мови в 11 томах