сверщок
СВЕРЩО́К, щка́, СВЕ́РЩИК, а, ч., діал.
Цвіркун.
Глибока тишина панувала всюди, лиш сверщки перекликувалися (О. Кобилянська);
Чорний сверщок дотулився ніжки [дитини] та й утік (В. Стефаник);
Сверщики в травах тріщать (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)