сверщок
СВЕРЩО́К, щка́, СВЕ́РЩИК, а, ч., діал. Цвіркун.
Глибока тишина панувала всюди, лиш сверщки перекликувалися (Коб., II, 1956, 59);
Чорний сверщок дотулився ніжки [дитини] та й утік (Стеф., І, 1949, 95);
Сверщики в травах тріщать (Фр., XI, 1952, 23).
Словник української мови (СУМ-11)