свердло

СВЕРДЛО́, а, ч.

1. Те саме, що све́рдел.

Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Гр., Без хліба, 1958, 100);

Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком,— Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (Рильський, III, 1961, 168);

*У порівн. Бригадир Яремчук не дуже балакучий, але зір мав гострий, як діамантове свердло (Трубл., І, 1955, 134);

Очі свердлом так тебе і прошивають (Вовчок, VI, 1956, 278).

2. Танцювальний рух у гуцульському танці.

Значення в інших словниках

1. свердло — све́рдло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири све́рдла́  Орфографічний словник української мови
2. свердло — Свердел, свердельце, свердлик  Словник синонімів Вусика
3. свердло — [свердло] -дла, м. (на) -д'л'і, мн. -дла, -деил  Орфоепічний словник української мови
4. свердло — -а, ч. 1》 Те саме, що свердел. 2》 Танцювальний рух у гуцульському танці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. свердло — СВЕ́РДЛО, а, ч. 1. Те саме, що све́рдел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. свердло — СВЕ́РДЛО (СВЕ́РДЕЛ), БУР (у нафтопромисловості); ЛО́ПАТЕНЬ (широке свердло спец. призначення). Бере сокиру й свердла полісовщик (М.  Словник синонімів української мови
7. свердло — Свердло, -ла с. = свердел. Чуб. VI. 405. ум. свердельце. Мнж. 137.  Словник української мови Грінченка