свинячий
СВИНЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до свиня́ 1.
Свинячий гурт, уїдливий і пажерливий, зразу накидався на неї, рвав з рук, глушив її криком і мало не валив з ніг (М. Коцюбинський);
Дід його вважав за турка і наказав жінці свинячого м'яса і сала не давати, а краще дати молока з кукурудзяною кашею (Григорій Тютюнник);
Петричко простягнув йому вроблений з свинячого міхура й обрамлений червоним полотном капшучок з тютюном (М. Томчаній);
Ранкову тишу прорізує свинячий крик – це вже десь Михай орудує, буде в когось свіжина (М. Зарудний);
// Пов'язаний з утриманням свиней.
Свинячий гній;
Уважно і обережно угноюйте город. Робити це ліпше восени, але ні в якому разі не вносьте свіжий, особливо свинячий гній (з газ.);
// Признач. для свиней.
Свинячий хлів; Свинячий корм;
// Зробл., приготовлений із шкіри або м'яса свині.
Господи помилуй од семи панів, свинячих постолів і вербових дрів [дров] (приказка);
В оборі сталася пропажа: зник копчений свинячий кендюх (О. Ковінька);
// Такий, як у свині, власт. свині (у 1 знач.).
Блиснули свинячі очі Масляка (І. Микитенко);
Коротколиций тюремник мовчки переступив поріг, підвів свинячі вії на слідчого (М. Стельмах).
2. у знач. ім. свиня́чі, чих, мн. Родина нежуйних тварин підряду парнокопитих.
Словник української мови (СУМ-20)