свинячий

СВИНЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до свиня́ 1.

Свинячий гурт, уїдливий і пажерливий, зразу накидався на неї, рвав з рук, глушив її криком і мало не валив з ніг (М. Коцюбинський);

Дід його вважав за турка і наказав жінці свинячого м'яса і сала не давати, а краще дати молока з кукурудзяною кашею (Григорій Тютюнник);

Петричко простягнув йому вроблений з свинячого міхура й обрамлений червоним полотном капшучок з тютюном (М. Томчаній);

Ранкову тишу прорізує свинячий крик – це вже десь Михай орудує, буде в когось свіжина (М. Зарудний);

// Пов'язаний з утриманням свиней.

Свинячий гній;

Уважно і обережно угноюйте город. Робити це ліпше восени, але ні в якому разі не вносьте свіжий, особливо свинячий гній (з газ.);

// Признач. для свиней.

Свинячий хлів; Свинячий корм;

// Зробл., приготовлений із шкіри або м'яса свині.

Господи помилуй од семи панів, свинячих постолів і вербових дрів [дров] (приказка);

В оборі сталася пропажа: зник копчений свинячий кендюх (О. Ковінька);

// Такий, як у свині, власт. свині (у 1 знач.).

Блиснули свинячі очі Масляка (І. Микитенко);

Коротколиций тюремник мовчки переступив поріг, підвів свинячі вії на слідчого (М. Стельмах).

2. у знач. ім. свиня́чі, чих, мн. Родина нежуйних тварин підряду парнокопитих.