свистання

СВИСТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. свиста́ти і звуки, утворювані цією дією.

Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію, але його уста тремтіли .. і зо свистання не вийшло нічого (І. Франко);

Знову різало повітря якесь гостре свистання .. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець [кібець], гостро й пронизувато свистячи (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. свистання — свиста́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. свистання — -я, с. Дія за знач. свистати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свистання — СВИСТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. свиста́ти і звуки, утворювані цією дією. Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію, але його уста тремтіли.. і зо свистання не вийшло нічого (Фр., VII, 1951, 237); Знову різало повітря якесь гостре свистання..  Словник української мови в 11 томах
4. свистання — Свиста́ння, -ня с. = свистіння.  Словник української мови Грінченка