своячка
СВОЯ́ЧКА, и, ж.
1. Сестра дружини.
Мені дуже мило іменно [саме] Вам дякувати за Вашу прихильність до моєї своячки Ольги Плешканівної (В. Стефаник);
// Дружина брата.
– Я розумію. На вас чекають невідкладні справи. Ви готуєтесь з моєю своячкою поїхати в Київ. – Бальзак ледь помітно кивнув головою (Н. Рибак).
2. діал. Родичка.
По смерті батька взяла Гаву під свою опіку якась далека своячка, тітка чи стрийна, що жила в Дрогобичі (І. Франко);
Меланія не доводилась жодною своячкою Аркадієві, але все ж родичалася з ним (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)