святець
СВЯТЕ́ЦЬ, тця́, ч., рідко.
1. Те саме, що святи́й 2.
* У порівн. – Дивіться, нині ходять скрізь бідні, мов святці ті, обдерті та голі (П. Козланюк).
2. Те саме, що святе́нник.
Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець .. Лис-злодій тут не скромник, не святець .. Тут всяку видно наголо особу (І. Франко).
3. заст. Жрець.
Радіє люд. Божниці димні Від пахощів; здійнявши руки, Святці співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)