святець
ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬ заст. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд. Божниці димні Від пахощів: здійнявши руки, Святці співають вдячнії гімни своєму божищу Ваалу (Леся Українка).
СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬ рідше, ТАРТЮ́Ф рідше. — Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки — святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); — Світ ся валить, любенькі, — ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); (Галіма:) Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). — Пор. лицемі́р.
СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?.. — Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); — Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).
Словник синонімів української мови