святець

СВЯТЕ́ЦЬ, тця́, ч., рідко.

1. Те саме, що святи́й 2.

*У порівн. — Дивіться, нині ходять скрізь бідні, мов святці ті, обдерті та голі (Козл., Ю. Крук, 1957, 347).

2. Те саме, що святе́нник.

Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець.. Лис-злодій тут не скромник, не святець.. Тут всяку видно наголо особу (Фр., X, 1954, 148).

3. заст. Жрець.

Радіє люд. Божниці димні Від пахощів; здійнявши руки, Святці співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Л. Укр., І, 1951, 338).

Значення в інших словниках

1. святець — святе́ць іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. святець — -тця, ч., рідко. 1》 Те саме, що святий 2). 2》 Те саме, що святенник. 3》 заст. Жрець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. святець — СВЯТЕ́ЦЬ, тця́, ч., рідко. 1. Те саме, що святи́й 2. * У порівн. – Дивіться, нині ходять скрізь бідні, мов святці ті, обдерті та голі (П. Козланюк). 2. Те саме, що святе́нник. Сиджу в тюрмі, мов в засідці стрілець ..  Словник української мови у 20 томах
4. святець — ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬ заст. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд.  Словник синонімів української мови
5. святець — Святе́ць, -тця́, -тце́ві, -тцю́! святці́, -тці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. святець — Святець, -тця м. 1) Святой. КС. 1882, XII. 625. 2) Придорожный памятникъ съ статуею святого.  Словник української мови Грінченка