святки
СВЯТКИ́, то́к, мн.
1. Святкова пора від Різдва до Водохрещів (у православних).
Вас і дядину, і всіх щиро цілую і кажу: “святий вечір, добрий вечір!”, бо досі вже у Вас святки (Леся Українка);
Святки! Пора для серця мила! Ворожить молодь легкокрила, Котрій нічого ще не жаль (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
2. Святкові дні (перев. великодні).
Минулися і троїцькі святки – не посила господь милосердний дощу, хоч і молиться народ (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Христос воскрес! з святками будьте здорові! – сказала Параска, переступаючи через Кайдашів поріг (І. Нечуй-Левицький);
Після великодніх святок гінці з Запорожжя дали звістку, що Богдан Хмельницький повертається вже од кримського хана (О. Стороженко);
* У порівн. Бенкетували в Тишкевича, а потім в Конецпольського, а далі в Потоцького. Бенкети тяглися тижнями, неначе великодні святки (І. Нечуй-Левицький).
3. у знач. присл. святка́ми. У святкові дні.
Неділь вже, мабуть, з вісім буде – Святками до мене зібрались добрі люди... (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)