святиця СВЯТИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до святе́ць. Святая святиця, небесна цариця (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках святиця — Святи́ця, -ці ж. Святая, угодница божія. Свята святиця, небесна цариця. Драг. 38. Словник української мови Грінченка