святково
СВЯТКО́ВО.
Присл. до святко́вий.
Місто святково сяяло в огнях (Яків Баш);
Від її юного образу .. віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє, і все, що є в домі, виглядає якось святково (О. Довженко);
В головному залі [клубу] .. сиділи молоді й дорослі робітники, святково вбрані хлопці, дівчата (Олесь Досвітній);
// у знач. пред.
– Мабуть, сьогодні у нас неділя .. Так якось святково .. Не знаю, чи й вам так, як мені (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)