святоруський
СВЯТОРУ́СЬКИЙ, а, е, фольк.
Те саме, що ру́ський 2.
– Три годи, як три дні, промучивсь я в проклятій неволі, на турецькій каторзі, на тих безбожних галерах; не думав уже вбачати святоруського берега. А ти виспівав за мене сто золотих червоних; от я ізнов між хрещеним миром (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)