святоруський
СВЯТОРУ́СЬКИЙ, а, е, фольк. Те саме, що ру́ський 2.
— Три годи, як три дні, промучивсь я в проклятій неволі, на турецькій каторзі, на тих безбожних галерах; не думав уже вбачати святоруського берега. А ти виспівав за мене сто золотих червоних; от я ізнов між хрещеним миром (П. Куліш, Вибр., 1969, 56).
Словник української мови (СУМ-11)