святотатство
СВЯТОТА́ТСТВО, а, с.
Образа, зневага церковної святині; блюзнірство.
За те, що Шевченко змалював євангельський образ Марії як земну жінку-матір, вони [реакційні критики] обвинувачували його в святотатстві (з навч. літ.);
– Вінчатись у церкві ми не будемо .. – Почувши це, старі Кухти здригнулись і замовкли. Приголомшені нечуваним святотатством зятя, вони не повірили навіть вухам своїм (А. Іщук);
// перен. Образа чого-небудь дорогого, заповітного, глибоко шанованого.
Словник української мови (СУМ-20)