святотатство

БЛЮЗНІ́РСТВО (зневажання, опоганення чого-небудь святого, високого, глибоко шанованого), СВЯТОТА́ТСТВО книжн., СВЯТОКРА́ДСТВО рідко. Саму думку про іншу жінку Іван Іванович вважав блюзнірством (В. Гжицький); Маруся не спала.. Мов проготовлялася до якогось неминучого злочину, до якогось доконечного святокрадства (Г. Хоткевич).

СВЯТОТА́ТСТВО (образа, зневага церковної святині), БОГОХУ́ЛЬСТВО заст., СВЯТОКРА́ДСТВО рідше. — Вінчатись у церкві ми не будемо.. — Почувши це, старі Кухти здригнулись і замовкли. Приголомшені нечуваним святотатством зятя, вони не повірили навіть вухам своїм (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. святотатство — святота́тство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. святотатство — -а, с. Образа, зневага церковної святині; блюзнірство. || перен. Образа чого-небудь дорогого, заповітного, глибоко шанованого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. святотатство — Блюзнірство, Богозневага, див. кошунство, богохулити  Словник чужослів Павло Штепа
4. святотатство — СВЯТОТА́ТСТВО, а, с. Образа, зневага церковної святині; блюзнірство. За те, що Шевченко змалював євангельський образ Марії як земну жінку-матір, вони [реакційні критики] обвинувачували його в святотатстві (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. святотатство — СВЯТОТА́ТСТВО, а, с. Образа, зневага церковної святині; блюзнірство. Поема «Марія» викликала лють церковників і реакційних критиків. За те, що Шевченко змалював євангельський образ Марії як земну жінку-матір, вони обвинувачували його в святотатстві (Іст.  Словник української мови в 11 томах