свідомий
СВІДО́МИЙ, а, е.
1. Який має свідомість (у 1, 2 знач.).
Чого Ви хочете умирати? Чи гадаєте, що ліпше .. переходити з органічного світу свідомого в неорганічний і несвідомий? (В. Стефаник).
2. Пов'язаний в розвитком свідомості (у 2 знач.), розуму; усвідомлений, розумний.
Свідоме життя;
// Який спирається на систему певних поглядів.
3. Який має свідомість (у 2 знач.); який правильно розуміє й оцінює навколишню дійсність.
– Я хочу нарешті бути свідомим .. і вияснити собі все як слід, а там – що буде, те буде (Леся Українка);
// Перейнятий свідомістю.
[Жірондист:] Я б тішився, що прийшлим поколінням послужить, може, нащось сяя туга, сей жаль безумний за нелюдським щастям свідомого конання для ідеї (Леся Українка);
// чого. Який розуміє, усвідомлює що-небудь.
Свідомий свого стану робітник се такий робітник, що тямить своє право і не надіється ні на кого, окрім себе та своїх товаришів (Леся Українка);
Став затихати галас. Але Шумило, свідомий своєї гідності, не починав, чекав, доки зовсім не стихне на майдані (А. Головко);
Ми, шануючи й люблячи традиції, .. беручи із світової скарбниці все пожиточне, свідомі того, що ми живемо в новому світі і тому зобов'язані сказати нове слово (М. Рильський).
4. Зроблений, заподіяний з певним наміром, навмисно.
– Сьогодні Русевич знов категорично заборонив нам мріяти про щось подібне .. Ну, а мені й Іванові Степановичу щось не хочеться обвинувачень у свідомому шкідництві (Ю. Шовкопляс);
// Ужитий з наміром, з певною метою.
Нема нічого дивного, що зустрічаємо ми українізми – свідомі, звичайно, і художньо-цілеспрямовані – в “Полтаві” Пушкіна чи в його “Гусарі” (М. Рильський).
5. діал. Знайомий, відомий.
Грек проходи скритні знав, шляхи ж свідомі обминав (Сл. Б. Грінченка);
Се корова свідома – хіба ж ми не знаємо її (Сл. Б. Грінченка).
(1) Свідо́мий себе́, рідко – при повній пам'яті, свідомості.
– Дозвольте, містер Іван, хто вас навчив ставитись до нас з таким упередженням? Адже ми ваші союзники. Ми поважаємо вас .. – А я ні. – Як – ні? Чому? .. Ви цілком свідомі себе? (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)