свідомо
СВІДО́МО.
Присл. до свідо́мий 2–5.
[Командор:] Що ж, вам було відомо, які вас тут повинності чекають. Свідомо ви обрали вашу долю, і ваше каяття прийшло запізно (Леся Українка);
Іван Франко свідомо прагнув до єдиної літературної мови (М. Рильський);
[Парвус:] Не випадком, а свідомо Руфін про нього Крусті розплескав! (Леся Українка);
Граціані свідомо обдурював старого гетьмана (З. Тулуб);
– Ні, товаришу Попович, – продовжував Бондаренко. – Це якраз ви та ваші друзі хочете – свідомо чи несвідомо, це вже вам видніше, – забити клин між нами (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)