свідомість
СВІДО́МІСТЬ, мості, ж.
1. філос., псих. Процес відображення дійсності, який охоплює всі форми психічної діяльності людини й зумовлює її цілеспрямовану діяльність.
Свідомість розглядається як властивість високоорганізованої матерії – мозку, якою володіє тільки людина (з наук. літ.);
Свідомість ввижається мені як нервова діяльність певної ділянки великих півкуль, що має у даний момент, за даних умов певну оптимальну (мабуть, це буде середня) збудливість (з навч. літ.);
// Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. погляди людей як представників певних суспільних класів.
Так, він надто свідомий, щоб жити чужою свідомістю (з публіц. літ.);
Суспільна свідомість;
Його суспільна свідомість не дозволяла йому дивитися і нічого не бачити, що діється довкола (з публіц. літ.).
2. Сприйняття, розуміння навколишнього, властиві людині; розум.
Вся його хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (І. Франко);
Хвороба дружини занепокоїла його, але наближення смерті не дійшло до його свідомості (О. Довженко);
// Здатність осмислено сприймати навколишнє; притомність; протилежне непритомність, безпам'ятство.
Машинально відповідав він на запитання, але сон хмелив його свідомість (З. Тулуб).
3. Ясне розуміння, усвідомлення чого-небудь.
Вона почала пити .. Лише Інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем (М. Коцюбинський);
Він не злякався, бо свідомість того, що сталося, прийшла раніше за почуття страху (Д. Ткач);
// Розуміння, усвідомлення суспільного життя людиною як представником певного суспільного класу, шару.
Хоч у нашій родині все жили українські традиції, та національна свідомість прийшла до мене аж на 12 році життя (М. Коцюбинський);
// Думка про що-небудь, відчуття чогось.
Докія несказанно терпіла від свідомості, що “сиротіє” (О. Кобилянська);
Рота була вишикувана. Маслюк, блідий від свідомості свого приниження, стояв на три кроки від лівого флангу (І. Багмут).
4. діал. Знайомство.
Для мене усе зроблять по свідомості (Номис);
По свідомості це я вас наділив (Сл. Б. Грінченка).
(1) У по́вній свідо́мості – не впадаючи в безпам'ятство, непритомність.
Умирав Довбуш. Умирав у повній свідомості (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)