1. Словник української мови у 20 томах

свідомість

СВІДО́МІСТЬ, мості, ж.

1. філос., псих. Процес відображення дійсності, який охоплює всі форми психічної діяльності людини й зумовлює її цілеспрямовану діяльність.

Свідомість розглядається як властивість високоорганізованої матерії – мозку, якою володіє тільки людина (з наук. літ.);

Свідомість ввижається мені як нервова діяльність певної ділянки великих півкуль, що має у даний момент, за даних умов певну оптимальну (мабуть, це буде середня) збудливість (з навч. літ.);

// Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. погляди людей як представників певних суспільних класів.

Так, він надто свідомий, щоб жити чужою свідомістю (з публіц. літ.);

Суспільна свідомість;

Його суспільна свідомість не дозволяла йому дивитися і нічого не бачити, що діється довкола (з публіц. літ.).

2. Сприйняття, розуміння навколишнього, властиві людині; розум.

Вся його хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (І. Франко);

Хвороба дружини занепокоїла його, але наближення смерті не дійшло до його свідомості (О. Довженко);

// Здатність осмислено сприймати навколишнє; притомність; протилежне непритомність, безпам'ятство.

Машинально відповідав він на запитання, але сон хмелив його свідомість (З. Тулуб).

3. Ясне розуміння, усвідомлення чого-небудь.

Вона почала пити .. Лише Інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем (М. Коцюбинський);

Він не злякався, бо свідомість того, що сталося, прийшла раніше за почуття страху (Д. Ткач);

// Розуміння, усвідомлення суспільного життя людиною як представником певного суспільного класу, шару.

Хоч у нашій родині все жили українські традиції, та національна свідомість прийшла до мене аж на 12 році життя (М. Коцюбинський);

// Думка про що-небудь, відчуття чогось.

Докія несказанно терпіла від свідомості, що “сиротіє” (О. Кобилянська);

Рота була вишикувана. Маслюк, блідий від свідомості свого приниження, стояв на три кроки від лівого флангу (І. Багмут).

4. діал. Знайомство.

Для мене усе зроблять по свідомості (Номис);

По свідомості це я вас наділив (Сл. Б. Грінченка).

(1) У по́вній свідо́мості – не впадаючи в безпам'ятство, непритомність.

Умирав Довбуш. Умирав у повній свідомості (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свідомість — свідо́мість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. свідомість — р. тяма, ок. розмисел; фр. розум, глузд, пантелик, думка /н. свідомість чого = думка про що/; (повна) притомність, пам'ять; (чого) розуміння, усвідомлення. Словник синонімів Караванського
  3. свідомість — [св'ідом'іс'т'] -мос'т'і, ор. -м'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. свідомість — Свідомість, пам’ять, тяма, притомність «Хлопчик уже втратив свідомість», — читаємо в газеті і, якщо негаразд знаємо російську мову та її вислів потерять сознание, то не відразу збагнемо, про що тут і до чого. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. свідомість — -мості, ж. 1》 філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. || Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. свідомість — Функція головного мозку, яка полягає у відображенні властивостей явищ, предметів і процесів навколишнього світу, накресленні своїх дій, передбаченні наслідків. Словник-довідник музичних термінів
  7. свідомість — 1. у психології найвищий рівень регулювання поведінки людини; специфічна внутрішня здатність безпосереднього пізнання оточення, власної особи і співвідношення з оточенням, яке проходить на трьох рівнях: прецепційному... Універсальний словник-енциклопедія
  8. свідомість — зате́мнювати / затемни́ти свідо́мість (ро́зум) чию (чий), кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності реально сприймати дійсність. Фразеологічний словник української мови
  9. свідомість — СВІДОМІСТЬ — специфічний прояв духовної життєдіяльності людини, пов'язаної із пізнанням, яке робить відомим (свідомим), знаним зміст реальності, що набуває предметно-мовної форми знання. Філософський енциклопедичний словник
  10. свідомість — СВІДО́МІСТЬ (здатність осмислено сприймати навколишнє), ПРИТО́МНІСТЬ, ПА́М'ЯТЬ, ТЯ́МА розм., ТЯ́МОК розм., ТЯ́МКА розм., РО́ЗМИСЕЛ розм. Він окинув очима місце і почав кмітити. Свідомість вернулась до його (І. Словник синонімів української мови
  11. свідомість — Свідо́мість, -мости, -мості; -містю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. свідомість — СВІДО́МІСТЬ, мості, ж. 1. філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. Словник української мови в 11 томах
  13. свідомість — Свідомість, -мости ж. 1) Знакомство. По свідомости це я вас наділив. Полт. Для мене усе зроблять по свідомости. Ном. № 183. 2) Сознаніе. Словник української мови Грінченка