свідомість
СВІДОМІСТЬ — специфічний прояв духовної життєдіяльності людини, пов'язаної із пізнанням, яке робить відомим (свідомим), знаним зміст реальності, що набуває предметно-мовної форми знання. С. відрізняється від "несвідомих" проявів духовного життя тим, що не опредметнюється безпосередньо у знанні. С. як діяльнісний, а не субстанційний феномен має здійснюватися в актах трансцендентального спрямування — інтенції на зовнішній світ, що результуються в якісно розмаїту мовно-опредметнену систему значень. Останні набувають онтологічного статусу об'єктів — матеріальних чи ідеальних, дійсних чи можливих (або належних), теперішніх чи минулих (майбутніх), конкретно-емпіричних чи абстрактно-загальних, дійсних чи уявних (фіктивних, ілюзорних, фантастичних). Пізнавально спрямовуючи себе на реальний світ, С. редукує його натуралістичний і психологічний параметри, трансформує їх в ідеальний світ. Скеровуючи пізнавальну активність на саму себе, С. стає самосвідомістю, внаслідок чого С. виступає засобом вирізнення людини зі світового загалу, способом поглянути на себе "ззовні" і, отже, набути характеристик "внутрішньої людини", своєрідної трансцендентально-унікальної істоти — екзистенції. Будучи феноменом людської життєдіяльності, С. має суспільний характер, що виявляється у розмаїтті таких її форм, як філософія, релігія, наука, мистецтво, мораль, правосвідомість, соціальна психологія та ін. В історії філософії близькими до змісту С. були поняття "нус" (противага античному Хаосу, що упорядковує його у гармонійний реально-ідеальний Космос), "інтелект" (позитивна здатність душі, що протистоїть волі і почуттям) та ін. Специфічними виявами С. є мислення як опосередкована, теоретична С., що не може спрямовуватися на саму себе; розум як теоретична С., що тотожна законам і формам об'єктивного світу; розсудок як форма логічного міркування; здоровий глузд як життєво-практичне міркування та інші вияви людської С.
І. Бичко
Значення в інших словниках
- свідомість — свідо́мість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- свідомість — р. тяма, ок. розмисел; фр. розум, глузд, пантелик, думка /н. свідомість чого = думка про що/; (повна) притомність, пам'ять; (чого) розуміння, усвідомлення. Словник синонімів Караванського
- свідомість — [св'ідом'іс'т'] -мос'т'і, ор. -м'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- свідомість — Свідомість, пам’ять, тяма, притомність «Хлопчик уже втратив свідомість», — читаємо в газеті і, якщо негаразд знаємо російську мову та її вислів потерять сознание, то не відразу збагнемо, про що тут і до чого. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- свідомість — -мості, ж. 1》 філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. || Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свідомість — Функція головного мозку, яка полягає у відображенні властивостей явищ, предметів і процесів навколишнього світу, накресленні своїх дій, передбаченні наслідків. Словник-довідник музичних термінів
- свідомість — СВІДО́МІСТЬ, мості, ж. 1. філос., псих. Процес відображення дійсності, який охоплює всі форми психічної діяльності людини й зумовлює її цілеспрямовану діяльність. Словник української мови у 20 томах
- свідомість — 1. у психології найвищий рівень регулювання поведінки людини; специфічна внутрішня здатність безпосереднього пізнання оточення, власної особи і співвідношення з оточенням, яке проходить на трьох рівнях: прецепційному... Універсальний словник-енциклопедія
- свідомість — зате́мнювати / затемни́ти свідо́мість (ро́зум) чию (чий), кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності реально сприймати дійсність. Фразеологічний словник української мови
- свідомість — СВІДО́МІСТЬ (здатність осмислено сприймати навколишнє), ПРИТО́МНІСТЬ, ПА́М'ЯТЬ, ТЯ́МА розм., ТЯ́МОК розм., ТЯ́МКА розм., РО́ЗМИСЕЛ розм. Він окинув очима місце і почав кмітити. Свідомість вернулась до його (І. Словник синонімів української мови
- свідомість — Свідо́мість, -мости, -мості; -містю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свідомість — СВІДО́МІСТЬ, мості, ж. 1. філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. Словник української мови в 11 томах
- свідомість — Свідомість, -мости ж. 1) Знакомство. По свідомости це я вас наділив. Полт. Для мене усе зроблять по свідомости. Ном. № 183. 2) Сознаніе. Словник української мови Грінченка