свідомість

СВІДО́МІСТЬ, мості, ж.

1. філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини.

Свідомість розглядається як властивість високоорганізованої матерії — мозку, якою володіє тільки людина (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 453);

Свідомість ввижається мені як нервова діяльність певної ділянки великих півкуль, що має у даний момент, за даних умов певну оптимальну (мабуть, це буде середня) збудливість (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 71);

Свідомість є функція мозку; Первинність матерії і вторинність свідомості;

// Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. погляди людей як представників певних суспільних класів.

Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість (Ленін, 26, 1972, 49);

Суспільна свідомість; Соціалістична свідомість; Пережитки капіталізму в свідомості людей.

2. Сприйняття, розуміння навколишнього, властиві людині; розум.

Вся його хвильова відвага, що походила швидше з притуплення свідомості, ніж з почуття сили, щезла без сліду (Фр., VI, 1951, 160);

Хвороба дружини занепокоїла його, але наближення смерті не дійшло до його свідомості (Довж., І, 1958, 435);

// Здатність осмислено сприймати навколишнє; притомність; протилежне непритомність, безпам’ятство.

Машинально відповідав він на запитання, але сон хмелив його свідомість (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14).

Загуби́ти (згуби́ти) свідо́мість див. загу́блювати, згуби́ти; Зате́мнювати (затемни́ти) свідо́мість див. зате́мнювати;

Зника́ти (зни́кнути) з свідо́мості див. зника́ти;

Па́морочити свідо́мість див. па́морочити;

Прихо́дити (прийти́) до свідо́мості див. прихо́дити;

У по́вній свідо́мості — не впадаючи в безпам’ятство, непритомність.

Умирав Довбуш. Умирав у повній свідомості (Хотк., Довбуш, 1965, 408).

3. Ясне розуміння, усвідомлення чого-небудь.

Вона почала пити.. Лише Інколи прокидалась в ній свідомість свого стану, і тоді серце обливалось жалем (Коцюб., І, 1955, 69);

Він не злякався, бо свідомість того, що сталося, прийшла раніше за почуття страху (Ткач, Моряки, 1948, 20);

// Розуміння, усвідомлення суспільного життя людиною як представником певного суспільного класу, шару.

Хоч у нашій родині все жили українські традиції, та національна свідомість прийшла до мене аж на 12 році життя (Коцюб., III, 1956, 280);

Великі справи та благородні цілі високо піднесли свідомість і духовну могутність радянських людей (Довж., III, 1960, 8);

// Думка про що-небудь, відчуття чогось.

Докія несказанно терпіла від свідомості, що «сиротіє» (Коб., Вибр., 1949, 21);

Рота була вишикувана. Маслюк, блідий від свідомості свого приниження, стояв на три кроки від лівого флангу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71).

4. діал. Знайомство.

Для мене усе зроблять по свідомості (Номис, 1864, № 183);

По свідомості це я вас наділив (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свідомість — свідо́мість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. свідомість — р. тяма, ок. розмисел; фр. розум, глузд, пантелик, думка /н. свідомість чого = думка про що/; (повна) притомність, пам'ять; (чого) розуміння, усвідомлення. Словник синонімів Караванського
  3. свідомість — [св'ідом'іс'т'] -мос'т'і, ор. -м'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. свідомість — Свідомість, пам’ять, тяма, притомність «Хлопчик уже втратив свідомість», — читаємо в газеті і, якщо негаразд знаємо російську мову та її вислів потерять сознание, то не відразу збагнемо, про що тут і до чого. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. свідомість — -мості, ж. 1》 філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльність людини. || Психологія, а також політичні, філософські, релігійні, мистецькі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. свідомість — Функція головного мозку, яка полягає у відображенні властивостей явищ, предметів і процесів навколишнього світу, накресленні своїх дій, передбаченні наслідків. Словник-довідник музичних термінів
  7. свідомість — СВІДО́МІСТЬ, мості, ж. 1. філос., псих. Процес відображення дійсності, який охоплює всі форми психічної діяльності людини й зумовлює її цілеспрямовану діяльність. Словник української мови у 20 томах
  8. свідомість — 1. у психології найвищий рівень регулювання поведінки людини; специфічна внутрішня здатність безпосереднього пізнання оточення, власної особи і співвідношення з оточенням, яке проходить на трьох рівнях: прецепційному... Універсальний словник-енциклопедія
  9. свідомість — зате́мнювати / затемни́ти свідо́мість (ро́зум) чию (чий), кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності реально сприймати дійсність. Фразеологічний словник української мови
  10. свідомість — СВІДОМІСТЬ — специфічний прояв духовної життєдіяльності людини, пов'язаної із пізнанням, яке робить відомим (свідомим), знаним зміст реальності, що набуває предметно-мовної форми знання. Філософський енциклопедичний словник
  11. свідомість — СВІДО́МІСТЬ (здатність осмислено сприймати навколишнє), ПРИТО́МНІСТЬ, ПА́М'ЯТЬ, ТЯ́МА розм., ТЯ́МОК розм., ТЯ́МКА розм., РО́ЗМИСЕЛ розм. Він окинув очима місце і почав кмітити. Свідомість вернулась до його (І. Словник синонімів української мови
  12. свідомість — Свідо́мість, -мости, -мості; -містю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. свідомість — Свідомість, -мости ж. 1) Знакомство. По свідомости це я вас наділив. Полт. Для мене усе зроблять по свідомости. Ном. № 183. 2) Сознаніе. Словник української мови Грінченка