свідоцтво

СВІДО́ЦТВО, а, с.

1. Офіційний документ, який підтверджує, засвідчує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення.

Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (О. Маковей);

Одержавши свідоцтво про закінчення школи, вона серйозно задумалась над тим, як їй бути далі (Ю. Збанацький);

Щороку вчені Національної Академії [наук України] одержують близько 300 свідоцтв на винаходи (з публіц. літ.);

Свідоцтво про одруження;

Свідоцтво про народження.

2. заст. Свідчення.

Коли актор розповідає вам про свій сценічний доробок, він показує саме ті афіші, які вважає найяскравішим свідоцтвом своєї суспільної корисності (з наук. літ.);

Призвичаював [Міхонський] його розуміти історію .. аналітично, із свідоцтв та настроїв тогочасних людей, а не з готових, шаблонових конструкцій шкільних підручників (І. Франко);

Віки говорять. Слухай річ століть, Минулого свідоцтво незабутнє (М. Бажан);

Петро зовсім не бажав собі того, щоби панотець і Славко та свідчили фальшиво. Навпаки, він бажав собі свідоцтва правдивого (Л. Мартович).

(1) Метри́чне свідо́цтво – документ, що засвідчує внесення у метричну книгу акта про народження, шлюб, смерть;

(2) Похва́льне свідо́цтво – те саме, що Похва́льний лист (див. лист²).

[Юлія:] Учитель він прекрасний, усюди похвальні свідоцтва мав (І. Франко).

△ (3) А́вторське свідо́цтво – документ, що засвідчує право автора на винахід;

(4) Прохідне́ свідо́цтво, іст. – документ, який видавала поліція на час дороги особам, що їх засилали куди-небудь.