свідоцтво
Посвідчення, посвідка, лист <н. заставний лист>, зап. сертифікат, жм. квиток; (- народження) метрика, (- освіту) атестат, диплом; (успіху) свідчення.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свідоцтво — свідо́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- свідоцтво — [св'ідоцтво] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
- свідоцтво — -а, с. 1》 Офіційний документ, який підтверджує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Свідоцтво про одруження. Свідоцтво про народження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свідоцтво — СВІДО́ЦТВО, а, с. 1. Офіційний документ, який підтверджує, засвідчує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (О. Словник української мови у 20 томах
- свідоцтво — Свідо́цтво, -ва, -ву; -до́цтва, -до́цтв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свідоцтво — СВІДО́ЦТВО, а, с. 1. Офіційний документ, який підтверджує, свідчить якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- свідоцтво — рос. свидетельство 1. Документ, що підтверджує що-небудь. 2. Титул, який підтверджує право володіння частиною капіталу фірми. Розрізняють такі види... Eкономічна енциклопедія