свідчення
(розвитку) свідоцтво; МН. (на суді) покази, прв. мн. зізнавання, (нечесні) кривосвідчення.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свідчення — сві́дчення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- свідчення — -я, с. 1》 Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь. 2》 Повідомлення про щось, підтвердження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі людиною. || Розповідь про що-небудь (у книгах, документах). 3》 Давання показань на суді або на допиті; показання свідка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свідчення — СВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь. Словники – справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом – є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового... Словник української мови у 20 томах
- свідчення — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Словник синонімів української мови
- свідчення — Сві́дчення, -ння; -чення, -чень і -ченнів, -ченням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свідчення — СВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Факт, річ, обставина, що підтверджують що-небудь. Велика Жовтнева соціалістична революція стала яскравим свідченням інтернаціоналізму нашої партії в його практичному здійсненні, в дії (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
- свідчення — Свідчення, -ня с. Свидѣтельство. Архиреї шукали свідчення. Єв. Мр. XIV. 55. Словник української мови Грінченка